Коротка пам’ятка перекладачеві

Вчора я зробив свій перший рев’ю перекладу, і за результатами спало на думку виділити декілька пунктів, які слід пам’ятати перекладачеві, щоб зробити більш якісний переклад і, притому, швидше.

Особливостями формату субтитрів є те, що кожна фраза показується на екрані досить короткий проміжок часу і для неї не дуже багато місця: навіть якщо заповнити повністю всю картинку (що, зі зрозумілих причин, зовсім не бажано), не вдасться розмістити більше буквально трьох середніх речень. При цьому треба зважати на те, що українські фрази зазвичай суттєво довші за англійські: по-перше, через більшу середню довжну слова, по-друге, через потребу іноді використовувати більш складні грмаматичні конструкції . По-третє, до цього додається ще й психологічне бажання перекладача краще роз’яснити матеріал аудиторії.

В той же час для глядача субтитри не є основним потіком інформації у ролику — все ж таки головною є основна картинка, яка в деяких випадках швидко змінюється. Тому вони повинні потребувати мінімально можливої уваги і відволікання. Крім того, він взагалі повинен хоча б всигнути їх прочитати. Отже, я вважаю основною задачею гарного перекладу субтитрів:

1. Мінімізацію розміру тексту при повному зберіганні його змісту (“творчий” підхід до самих фраз, як правило, небажаний, а от “редакторський”, тобто з метою прибрати все зайве — дуже бажаний).

В принципі, є прості рецепти, як цього можна досягти:

• утримання від використання складних зворотів: краще звичайні прості речення;
• утримання від введення додаткових слів, щоб зробити фразу більш благозвучною, зрозумілою;
• навпаки використання можливостей, які дає мова, для пропуску слів там, де вони очевідні;
• використання більш коротких слів/словосполучень: наприклад, можна сказати “через те, що”, а можна просто “бо”. Це, до речі, підходить і для наступного пункту, про який я хотів сказати.

2. Використання розмовного стилю.
У переважній більшості випадків (коли автор не читає по бумажці, а це я в TED’і бачив тільки в одній доповіді Нормана Фостера) він використовує розмовний стиль, який характеризується певною кількістю сленгу, спрощених фраз і ввідних слів. Я вважаю, що по можливості краще зберігти такий самий стиль у перекладі. Тобто, якщо хтось каже “guy”, то краще перевести це, як “хлопець”, а не “чоловік”. Намагатися передати емоції напряму за допомогою вигуків, більш сильних слів, а не пояснюючи це глядачам якимось обхідним шляхом. Це, до речі, теж часто допомагає зменшити розмір фрази. Звичайно, використовувати сталі вислови.

3. Терміни, власні назви
Обов’язковим є правильний переклад різних термінів, імен і назв. Нажаль, не має можливості дати лінк на Вікіпедію прямо у субтитрах (хоча, думаю, в майбутньому — а може і вже зараз? — це можна буде зробити у супровідній до нього інформації: типу тезауруса), однак сам перекладач обов’язково повинен її використовувати. TED-виступи, як правило, містять багато наукових та технічних термінів, а також посилань на різні культурні явища — важливо передати це глядачу, який до того ж знаходиться в дещо іншому контексті, якомога зрозуміліше. Можливо, вже зараз є сенс супроводжувати переклад тезаурусом, який ми могли в розміщувати на сайті разом з роликами?

Ну і про переклад власних імен: тут діють свої правила, з якими просто слід ознайомитись. Наприклад, групу Beatles чи компанію Microsoft краще не перкладати взагалі, а от письменника Neil Gayman назвати Нілом Гейманом (якщо я не помилився), хоча його ім’я, насправді, і звучить Нэйл.

P.S. Непогане керівництво про переклад граматичний конструкцій з англійської на українську.

Що скажете? Може є ще щось, про що варто було згадати?