Own experience of marriage at 16: how dangerous are child marriages
Багато людей чули про проблему дитячих шлюбів та їхній згубний вплив на життя тисяч дівчат у всьому світі. Однак, не кожен може уявити собі, що подібне може статися з дівчиною в самісінькому центрі сучасної столиці Великобританії, Лондоні.
Активістка Пеїзі Махмуд ділиться своїм травматичним досвідом дитячого шлюбу, в якому вона опинилася у 16 років. Як і у випадку своєї сестри Баназ, дівчина вийшла заміж проти свого бажання, хоча батьки зображували цей шлюб як прояв турботи та спробу повернути гідність своєї родини.
Утримувати баланс між двома дуже різними культурами – завдання складне. Для іншої сестри Пеїзі Мікель це стало справжнім випробуванням, коли та була підлітком. Дівчинка перевіряла на міцність віру батька та його релігійні переконання, через що їхні стосунки суттєво погіршилися. Вона декілька разів тікала з дому, чим привернула увагу соціальної служби, яка врешті-решт забрала дівчинку під власну опіку. Однак, відвідуючи родину Махмуд, жоден соціальний працівник не поцікавився, чи в безпеці решта дітей, хоча у сім’ї було ще четверо дівчат та один хлопчик.
Наступного дня як Мікель покинула домівку, батьки поводилися так, ніби вона зовсім не існувала. Ба більше, іракська спільнота вирішила, що родина має поплатитися за ганебну поведінку доньки та навіть погрожували кинути бомбу до їхнього будинку, а батько Пеїзі взагалі втратив свій статус в очах громади.
У спробах знову стати шанованою людиною чоловік вирішив почати розмову з Пеїзі щодо її ймовірного шлюбу. Природною реакцією на той момент 15-річної школярки був лише сміх, адже ці балачки – лише жарт, думала вона. Таку відповідь батько не оцінив, тож з часом став холодним по відношенню до дочки, і Пеїзі навіть почало здаватися, що тато її більше не любить.
Лише через пару місяців після цього інциденту батьки видали заміж іншу з сестер родини Махмуд – Баназ. Це був дуже дорослий чоловік, якого дівчина зовсім не знала, однак їй нічого не лишилося, окрім як підкоритися бажанню батьків, покинути навчання та переїхати з новим чоловіком з Лондона до Бірмінгема. Сестри бачилися рідше, а щоразу при зустрічі Пеїзі відчувала разючу зміну у поведінці Баназ, яка стала мовчазною та ледь помітною.
Коли Пеїзі виповнилося 16, тема шлюбу звучала дедалі частіше. Цього разу батько просто поставив дочку перед фактом, що є чоловік, який хоче з нею одружитися. Дівчина боялася знову відмовити татові, пам’ятаючи, як минулого разу це вплинуло на їхні стосунки. Тож аби зробити батька щасливим Пеїзі погодилася.
Наступні події розвивалися стрімкіше. Одного дня батьки без жодних пояснень покликали дочку до вітальні. Пеїзі не знала, як мала поводитися, оскільки усе її життя сім’я лише говорила «не розмовляй з хлопцями, не дивись на хлопців», тож вона нишком сиділа та чекала, що буде далі.
«Ось Гаррі, твій чоловік», – промовили батьки без подальших інструкцій.
Лише краєм ока поглянувши на нього, Пеїзі побачила, що це старий чоловік, у якого вже почало випадати волосся. Однак, думка Пеїзі не мала жодного значення, адже батьки зробили свій вибір, а отже вороття назад немає.
Пеїзі як будь-яка звичайна дівчинка-підліток хотіла виглядати радше як Брітні Спірс чи Крістіна Агілера, але натомість у свої 16 років вона була одягнена у строгу весільну сукню та огидні туфлі
Так розпочалася підготовка до весілля та відвідини весільних салонів, у яких мама майбутньої нареченої намагалася привернути увагу дочки до золотих прикрас та коштовностей. Проте нічого з цього не цікавило Пеїзі, адже як будь-яка звичайна дівчинка-підліток, вона хотіла виглядати радше як Брітні Спірс чи Крістіна Агілера, але натомість у свої 16 років Пеїзі була одягнена у строгу весільну сукню та огидні туфлі з маленьким підбором. Жоден з продавців салону не поцікавився віком Пейзі та не звернув уваги на те, що вона виглядає дуже юною. Дитинство дівчини лишилося в минулому разом з усіма сподіваннями на закінчення навчання.
Весільна церемонія велася від початку до кінця арабською, і єдиною серед усіх присутніх, хто мову не розумів, була Пеїзі. Дівчина не могла зрозуміти, що відбувається навкруги, проте у її пам’яті закарбувався один важливий й водночас приголомшливий факт. Та сама громада, яка нещодавно погрожувала та залякувала родину дівчини, повернулася і тепер, як і решта гостей, святкує її весілля. Батько дівчини отримав усе, чого бажав: одружив двох дочок та повернув честь і статус в очах інших.
Під час реєстрації шлюбу, Пеїзі благала в душі, аби бодай хтось звернув увагу на те, що їй лише 16 років, проте церемонія продовжувалася як ні в чому не бувало. По завершенню святкувань вона мала зібрати свої речі, серед яких єдиним нагадуванням про нещодавнє дитинство залишилися хіба що постери з улюбленими попзірками. Того ж дня подруга родини Махмуд пояснила, що згідно з традицією Пеїзі отримає білі простирадла, які згодом вона має повернути родичам. Для чого це потрібно та про що взагалі йшла мова дівчина не розуміла, тому у відповідь лише мовчки кивала головою.
Наступним випробування для новоспеченої нареченої стала ніч у готелі з її новим чоловіком. Усе, що говорив цей незнайомець, здавалося незрозумілим та чужим. Після усіх балачок чоловік торкнувся руки Пеїзі та спробував її поцілувати, проте дівчина у відповідь здригнулася від страху:
«Будь ласка, чи можемо ми бути друзями?» – наївно спитала його вона.
Розлючений наречений вилаявся та гримнув дверима, залишивши дівчину на одинці. Досі одягнена у весільну сукню, Пеїзі зачинилася у ванній кімнаті та вперше в житті почала наносити собі порізи. У такий спосіб, дівчині здавалося, що біль віддаляє її від жалюгідної реальності, в якій вона опинилася.
Повернувшись рано вранці, чоловік не звернув уваги на рани, та разом з Пеїзі вирушив до її батьків.
«Ми досі не чоловік і дружина. З нею щось не так», – одразу продекларував чоловік.
Мати Пеїзі жахнулася, адже громада може подумати, що дівчина не цнотлива. Пеїзі потребувала допомоги від батьків, та замість цього мама відіслала дочку назад до чоловіка, пояснивши лише, що білі простирадла потрібні для першої шлюбної ночі.
Через 6 днів Пеїзі повернула мамі простирадла, відчуваючи, як частина її особистості повільно та болісно помирала
Виправдання та відмовки лише на деякий час змогли відтермінувати цей момент. Через 6 днів Пеїзі повернула мамі простирадла, відчуваючи, як частина її особистості повільно та болісно помирала.
Одного разу через декілька місяців під час приготування їжі дівчина відчула нудоту. Перша думка – вагітність. Однак як це можливо, Пеїзі ніяк не могла зрозуміти. Оскільки вона через життя у постійному незнанні навіть не мала уявлення про те, як відбувається процес запліднення.
У лікарні дівчині зробили тест, який підтвердив її побоювання – вона дійсно вагітна.
«Я не хочу цю дитину. Можете її звідти негайно забрати?» – одразу заявила Пеїзі медсестрі, на що та у відповідь лише порадила користуватися контрацепцією.
Очікувано, що родина Пеїзі відреагували на новину про вагітність значно позитивніше. Батьки були не в собі від радощів, адже це буде їхній перший онук чи онучка. Пеїзі відчувала, що батьки теж є співучасниками цього кошмару, і вона нездатна впоратися з дитиною, яка стала б фізичним нагадування на решту життя про цей жахливий період. Тож дівчина зробила аборт.
Пеїзі так і не змогла прийняти факт свого шлюбу. Щоразу, коли її чоловік скаржився, що йому щось не подобається, дівчина намагалася спроєктувати це невдоволення на себе, аби змусити його відчувати відразу до неї, одягаючи сережки-кільця або високі підбори.
Усі вчителі знали про одруження та вік дівчини, проте жоден з них не спитав, як її шлюб впливає на успішність у навчанні
Пеїзі почала вживати контрацептивні таблетки, однак сім’я продовжувала тиснути, аби дівчина завагітніла знову. В умовах постійного стресу, дівчині було дедалі важче приділяти достатню увагу своєму навчанню. Для неї це стало ще одним випробуванням, адже коледж був єдиним місцем, де вона ховалася від своєї страшної реальності. Усі вчителі знали про її одруження та вік, проте жоден з них не спитав, як її шлюб впливає на успішність у навчанні.
Через рік після свого одруження, сестра Пеїзі Баназ повернулася до Лондона, після чого дівчата зі своїми чоловіками з’їхалися жити разом. Попри те, що це були щасливі часи, обидві сестри бачили, через що доводиться проходити кожній, бувши одруженою проти своєї волі.
Наступного літа Баназ увірвався терпець і вона вирішила звільнитися від кайданів дитячого шлюбу. Дівчина переїхала до батьків, стала щасливішою, зустріла хлопця та закохалася. Здавалося це могло стати радісним початком нового життя, проте в очах громади своїм вчинком Баназ зганьбила ім’я родини. Через це почалися ширитися різні чутки, які згодом переросли у залякування та погрози життю дівчини та її нового хлопця.
Баназ зверталася в поліцію, але це не дало жодного результату, попри те, що дівчина знала, хто стоїть за цим і навіть склала перелік підозрюваних, про що розповіла Пеїзі. У січні 2006 року Баназ Махмуд зникла.
У мусульманських традиціях вбивство члена сім'ї, скоєне родичами за накликане «безчестя» на родину, називається «вбивством честі»
Згодом у Пеїзі з’явився шанс втекти із власного шлюбного полону. Чоловік врешті-решт погодився на розлучення, однак за однієї умови: Пеїзі має визнати усі його обвинувачення, аби громада знала, що насправді вона погана дружина. Так, після двох років шлюбу, який здавалося триватиме вічність, дівчина стала вільною.
Приблизно у той самий час, після трьох довгих місяців розслідування поліція знайшла тіло Баназ, яка була вбита через те, що покинула свій дитячий шлюб. Як наслідок, усі кого підозрювала дівчина – її батько, дядько та ще три курдські чоловіки – були заарештовані та засуджені довічно.
Пеїзі наголошує, що на таку долю не заслуговує ніхто, проте водночас, її обурює кількість дорослих, які не змогли захистити її та сестру, коли вони були підлітками. Ані соціальні працівники, ані лікарі, ані вчителі чи навіть поліція не спромоглися зробити бодай щось, щоб допомогти дівчатам.
Дитинство до 18 років – це пора навчання, росту та слідування за своїм мріям, та аж ніяк не час для одруження та насилля
Дитинство до 18 років – це пора навчання, росту та слідування за своїм мріям, та аж ніяк не час для одруження та насилля. Згідно з нинішнім законодавством Британії одруження з дитиною у будь-якому віці не є злочином. Це означає, пояснює Пеїзі, що діти автоматично не захищені від незареєстрованих культурних обрядів чи дитячих шлюбів. Дитина може вийти заміж чи одружитися у віці 16-17 років за згодою батьків, що часто є нічим іншим, ніж примусом, як це продемонструвала історія Пеїзі Махмуд.
Дівчина підсумовує, що дитина не завжди в змозі попросити по допомогу. Отже, це відповідальність усіх нас як дорослих захищати таких дітей та зробити все можливе, аби дитячі шлюби стали злочином.
Матеріал створено на основі виступу Пеїзі Махмуд на TEDxLondonWomen. Переглянути повне відео зможете тут:
About the author
Vladislava Savkova — Авторка TEDxKyiv. Проходила стажування на Радіо Свобода та телеканалі «Настоящее время» у Празі. Здобула ступінь бакалавра політології в Карловому університеті. Нині студентка факультету міжнародних відносин Вищої школи економіки у Празі.
