I Am Not A Monster: Schizophrenia
Бути шизофреніком – це нормально. У цьому беззаперечно переконана вчена-астрономка та активістка Сесілія МакГоф. Попри будь-які психічні розлади кожна людина має шанс на звичайне життя: здобувати освіту, досягати кар’єрних висот, мати друзів та бути успішними – так, усе реально. З власного досвіду МакГоф розповідає, як живе з шизофренією і чому важливо допомагати людям з цим діагнозом.
На перший погляд, Сесілія МакГоф цілковита відмінниця: вивчає астрономію та астрофізику в університеті штату Пенсильванія, заснувала віртуальну лабораторію та представляла США на міжнародній космічній олімпіаді. Вражає, чи не так?
Однак, за лаштунками цього успіху довгий час ховалася велика таємниця, якою МакГоф боялась з кимось ділитися. Ця таємниця – шизофренія.
Оскар за «нормальність»
Згідно з Національним альянсом з психічних захворювань США, для людей з діагнозом «шизофренія» властиві галюцинації. Проте історія кожного шизофреніка завжди унікальна та має свої особливості. У Сесілії хвороба загострилася в час навчання у старших класах школи, а в коледжі ситуація погіршувалася, і зрештою дійшло до того, що дівчина навіть намагалася вчинити самогубство. Її життя нагадувало справжній фільм жахів, адже Сесілію постійно переслідували страшні і моторошні галюцинації, які заважали вчитися та вести нормальне життя.
Галюцинації набували образів різних істот – наприклад, клоуна, схожого на героя роману Стівена Кінга «Воно» чи моторошної дівчинки з ножем із фільму «Дзвінок» або ж павуків різних розмірів та форм.
Певний період часу Сесілію, де б вона не перебувала, постійно переслідував цей нестерпний клоун – насміхався з неї, штовхав, часом навіть кусав. Павуки ж, коли починали рухатися, створювали звук, схожий на дитячий сміх. Це було страшенно моторошно, це лякало Сесілію і тотально вибивало ґрунт з-під ніг: заважало складати іспити, писати тести та виконувати домашнє завдання.
«Усі ми час від часу бачимо моторошні або дивні речі у снах, та різниця між Cесілією та іншими полягає у тому, що вона не може позбутися кошмарів навіть після пробудження зі сну»
Сесілія розповідає, що часто після того, як вона ділилася із кимось таким детальним описом власних галюцинацій, люди починали дивитися на неї з пересторогою. Та хіба не усі ми час від часу бачимо моторошні або дивні сни? Це такі ж самі видіння, лишень різниця між Сесілією та іншими полягає у тому, що вона не може позбутися кошмарів навіть після пробудження зі сну.
За 4 роки таких галюцинацій МакГоф навчилася майстерно їх приховувати та ігнорувати. Дівчина навіть жартує, що якби існувала номінація на Оскар за «нормальну поведінку», шизофреніки точно здобули б перемогу завдяки своїм умінням прикидатися звичайними людьми.
«Божевільна та небезпечна»
Не менш складним випробуванням після спроби суїциду стала розмова з мамою. Коли дівчина повідомила мамі, що вона хвора і їй потрібна допомога та лікування, у відповідь вона лише почула нарікання. Мама запевняла, що у жодному випадку не можна нікому розповідати про хворобу, адже що подумають інші?
«Вони вважатимуть тебе божевільною, а отже небезпечною і зрештою ти не зможеш отримати роботу у майбутньому!» – казала мама Сесілії.
«Ніхто не мусить відбирати у вас право на медичну допомогу»
Озираючись на минуле, МакГоф наголошує, що ніхто і ні за яких обставин не мусить відбирати у вас право на медичну допомогу, а рішення самостійно звернутися до лікарів було найкращим у її житті. Проте цей шлях був непростим.
Протягом двох років дівчина 4 рази була у психлікарні, але так і не зізнавалася нікому, що має шизофренію. Так тривало б і надалі, якби чергова шпиталізація не завершилася сутичкою з поліцією.
Більше жодних таємниць
Одного вечора МакГоф пішла до лікарні, щоб змінити рецепт вживання ліків. Поговоривши з лікарями, які її запевнили, що все буде гаразд, дівчина залишилася на одну ніч у клініці. Повернувшись наступного дня у гуртожиток, Сесілію зустріли сусіди, стурбовані через її відсутність. Серед присутніх були також представники студентської організації допомоги та адміністрація гуртожитку. Поговоривши з усіма, дівчина повністю погоджувалася, що їй потрібно побути у психлікарні та зовсім не сперечалася. Однак її співрозмовники сприйняли ситуацію інакше і викликали поліцію.
Так у кімнаті опинився поліціянт, який скрутив Сесілію, намагався надягти наручники, а потім посадив у поліційне авто – і це все на очах у сусідів, друзів та однокурсників. З того дня правда про хворобу перестала бути таємницею.
«У світі через цю хворобу страждає понад 20 мільйонів людей. І найстрашніше, що кожен десятий шизофренік закінчує життя самогубством»
Після цих подій Сесілія МакГоф поділилася своєю історією у блозі і неочікувано для неї самої отримала у відповідь колосальну підтримку. Зараз дівчина є захисницею душевнохворих та вірить, що використовуючи власний досвід може допомогти іншим зі схожим діагнозом.
У світі через цю хворобу страждають понад 20 мільйонів людей. І найстрашніше, що кожен десятий шизофренік закінчує життя самогубством, а 4 з 10 принаймні одного разу намагалися вкоротити собі віку, як це було й у випадку самої Сесілії.
Іноді від людей з психічними розладами намагаються дистанціюватися, тому що через них інші ніби-то відчувають «дискомфорт». Саме для того, аби змінити сприйняття шизофренії та уявлення про неї, Сесілія заснувала некомерційну організацію «Студенти з шизофренією», завдяки якій у молоді з’явився шанс спокійно навчатися у коледжі та досягати успіхів у навчанні.
Сесілія неодноразово нагадує не дозволяти нікому відбирати у вас право на медичне лікування або запевняти вас, що ви можете бути психічно неврівноваженим через хворобу, а навпаки – відкрито говорити про шизофренію, підтримувати тих, хто потребує допомоги та закликає пам’ятати, що кожна така людина – це завжди сильна особистість, що відчайдушно бореться.
Ось така історія вченої-астрономки та активістки Сесілії МакГоф. У неї шизофренія і це не страшно.
Матеріал створено на основі виступу Сесілії МакГоф на TEDxPSU. Переглянути повне відео зможете тут:
About the authors
Vladislava Savkova — Авторка TEDxKyiv. Проходила стажування на Радіо Свобода та телеканалі «Настоящее время» у Празі. Здобула ступінь бакалавра політології в Карловому університеті. Нині студентка факультету міжнародних відносин Вищої школи економіки у Празі.
Cecilia McGough — Вчена-астрономка та активістка з психічного здоров'я в Університеті штату Пенсильванія
