Що робити, якщо ви опинилися в епіцентрі теракту?

Світ довкола нас дедалі більше скидається на реальність “Чорного дзеркала”: мінування, захоплення заручників, абсурдні вимоги до влади. Увечері ви смиренно сідаєте на потяг Миколаїв-Київ, а вже вночі прокидаєтеся від зловісного повідомлення: “Потяг заміновано. Звільніть, будь ласка, вагони. Візьміть із собою цінні речі”. Сьогодні теракти — як ніколи реальні, і можуть стосуватися кожного з нас. У такі моменти важливо розуміти, чим керуються терористи, як визначити підозрілу поведінку та, зрештою, що робити, якщо ви опинилися в епіцентрі подій. 

За даними Global Terrorism Database, тільки у 2019 році в результаті 8 500 терористичних атак загинуло 20 300 людей у всьому світі.

“COVID-тероризм”: як пандемія впливає на кількість терактів

Дослідники терору Ґарі Акерман та Гейлі Петерсон називають COVID-19 своєрідним каталізатором впливу на сучасний тероризм. У дослідженні йдеться про період пост-пандемії, який покладе початок економічній стагнації та ще більшій терористичній радикалізації. Як наслідок — найбільш вразливою групою для терористичної вербовки стане молодь. Це доволі очікувано, адже велика кількість безробітних та розчарованих людей в умовах кризи — це карт-бланш для терористичних угруповань.

Профілювання терору: хто і чому стає терористом?

На думку психолога Джона Крейтона, якщо психологічна форма "ідеалізованого батьківського его" не нейтралізована, це може призвести до стану безпорадності. В нарцисів поразки лише розпалюють лють, а бажання знищити джерело шкоди сильнішає. Для Крейтона тероризм — це спроба набути або зберегти контроль шляхом залякування. Він припускає, що “високі ідеали” політичної терористичної групи “захищають членів групи від відчуття сорому”.
Поведінка терористів є доволі подібною саме через необхідність належати до певної спільноти. Терористична група замінює їм сім'ю, а лідери виконують батьківську функцію. Ключовою мотивацією до участі в терористичній групі є почуття належності. У психології найпоширенішими є два погляди на терористів: як на психічно хворих або фанатиків. 

Анархізм, фемінізм та профілювання терористів  

Створенням профілів терористів займалися Ч. А. Рассел та Б. Х. Міллер. Вони скомпілювали та проаналізували понад 350 окремих терористичних випадків та образів керівників з аргентинських, бразильських, німецьких, іранських, ірландських, італійських, японських, палестинських та іспанських угруповань. 
Підсумовуючи, можна скласти загальну картину, в яку впишеться переважна більшість терористів. Найчастіше це самотні чоловіки від 22 до 24 років із вищою освітою. Жінки-терористки зазвичай обирали для себе анархічний світогляд ще в університеті.
Терористи — це люди, які почуваються жертвами, несправедливо відчуженими від суспільства. Вони віддані своїй політичній чи релігійній справі і не розцінюють свої насильницькі дії як злочин. Вони лояльні одне до одного, але розправляються зі зрадниками суворіше, ніж із ворогами. Аби пройти ініціацію, новачки можуть скоювати збройні пограбування або навіть вбивства. Вони не виявляють страху, жалю чи каяття. Арсенал дій терористів буде різнитися залежно від значущості та контексту теракту. 
Багато жінок-терористок походять із суспільств, у яких традиційно утискають жіночі права: наприклад, із Північної Кореї, країн Близького Сходу, або ж із консервативних католицьких країн. Навіть Німеччина була доволі репресивною щодо жінок у часи, коли з’явилася банда Баадера-Майнгоф. Як наслідок, жінки-терористки обирають радикальний шлях протистояння традиційному світу задля утвердження своїх прав та свобод. «Хізбалла», LTTE та PKK — терористичні угрупування, які часто використовували привабливих молодих жінок як самогубців-бомбардувальниць, аби привернути більшу увагу громадськості. Терористки-смертниці були більш спокійними, впевненими та спланованими у своїх діях, ніж чоловіки у подібній ролі. Тому захист прав жінок є настільки ж важливим, як і дотримання безпекових норм під час пандемії задля розвитку сильного та здорового громадянського суспільства кожної країни.
Загалом, терористи будуть виглядати, одягатися і поводитися як звичайні люди, наприклад, студенти університетів. Тож терористичне профілювання за особистісними, фізичними чи соціологічними рисами не вирізняється точністю.

Поведінка терористів: підготовка до теракту

Джон Горґан, професор у галузі безпеки та директор Центру досліджень тероризму та безпеки, визначив загальні параметри терористичної поведінки
  • люди в нерухомих транспортних засобах, які довго й пильно спостерігають за будівлею або спорудою;
  • люди в транспортних засобах, які повільно рухаються біля громадських будівель, споруд чи мостів;
  • люди, які використовують звукозаписувальну техніку, вмикають телефони з камерою, занотовують деталі безпеки;
  • люди, котрі пильно стежать за конкретними точками входу та виходу, коридору або за пожежними сходами;
  • люди, які довгий час сидять у громадських приміщеннях і спостерігають за персоналом та відвідувачами без видимих причин;
  • люди, які без видимих причин ставлять надто детальні або ж незвичні запитання про будівлі, споруди (наприклад, планування кімнат), охорону чи паркінги.

Жага слави та утвердження своєї екстраординарності: як медіа поводитися з терористами?

Терористи передусім прагнуть слави та розголосу, тому найкраща тактика для медіа — називати їх безіменними і якнайменше піарити, аби вони не досягали своєї мети. 
“Якщо ЗМІ будуть повідомляти про урагани і не згадуватимуть про “Аль-Каїду”, можна простежити, що наступного тижня буде менше нападів”, — стверджує Майкл Джеттер, медіа-економіст із Університету Західної Австралії. Кожне додаткове повідомлення про терористичний напад підвищує кількість атак наступного тижня приблизно на 1,4 рази. 
Джеттер уже багато років досліджує симбіотичний зв'язок між діяльністю ЗМІ та тероризмом. У своєму дослідженні він розглянув понад 61 тисячу терористичних нападів, які відбулися між 1970-м і 2012-м роками у сотнях країнах світу, і порівняв із масштабами їхнього висвітлення в газеті The New York Times. Результатом цього дослідження стала гіпотеза про те, що кількість терактів пропорційна інтенсивності їхнього висвітлення в медіа.

Червоний Хрест та антитерористичні заходи  

Якщо ваш будинок розташований поблизу епіцентру вибуху — обережно обійдіть усі приміщення, перевірте, чи немає витоку води i газу. Так, рекомендації від American Red Cross свідчать, що в жодному разі не треба запалювати сірники чи свічки — краще скористайтеся ліхтариком. Вимкніть усі електроприлади, перекрийте газ. Зв’яжіться зі своїми близькими і повідомте про своє місцезнаходження. 
Приблизно в 20% випадків терористи заздалегідь попереджають про підготований вибух. Намагайтеся отримати максимум інформації про час і місце вибуху. Записуйте все, що вам говорить представник терористів. Якнайдовше утримуйте абонента на лінії — це допоможе спецслужбам ідентифікувати телефон, з якого було здійснено дзвінок. 
Якщо в будинку виявлено підозрілий предмет (пакунок, ящик, валізу тощо), в жодному разі не торкайтеся до нього і якнайшвидше повідомте про його місцезнаходження правоохоронним органам, не користуйтеся стільниковим зв'язком та іншими радіопередачами поблизу виявлених предметів — від цього може спрацювати детонатор. Під час евакуації намагайтеся триматися подалі від вікон.
Зберігайте спокій та пильність. Якщо раптом почалася активізація сил безпеки і правоохоронних органів, не виявляйте підвищеної цікавості. Йдіть в інший бік, але не надто швидко, щоби вас не прийняли за супротивника. Під час вибуху або початку стрілянини негайно падайте на землю, краще під прикриття (бордюр, автомобіль, тощо). Для більшої безпеки накрийте голову руками. Якщо ви перебуваєте в будівлі — з'ясуйте, де знаходяться резервні виходи. Дізнайтеся про план евакуації з будівлі на випадок надзвичайної ситуації. 

Стати заручником та вижити

Найкраще, що ви можете зробити — абстрагуватися від неприємних думок і не концентруватися на відчутті страху. Не вживайте алкоголь, аби заспокоїтися (це вас не врятує), виконуйте вимоги терористів, визначте потенційні шляхи відступу та укриття. Не привертайте до себе уваги, не ризикуйте, не виявляйте див хоробрості — просіть дозволу, якщо вам щось потрібно — такий вихід пропонує спеціальна опергрупа США у своєму плані запобігання тероризму.  Якщо ви потрапили в число звільнених, повідомте представникам спецслужб про кількість терористів та заручників, їхнє місце розташування, озброєння, моральний та фізичний стан терористів, особливості їхньої поведінки. Якщо почнеться стрілянина — лягайте на підлогу або ховайтеся, але нікуди не біжіть — це може спровокувати агресію. 
Терористи обирають для атак помітні цілі. Найчастіше це великі міста, аеропорти, місця проведення масштабних публічних заходів, міжнародні курорти тощо. Обов'язковою умовою здійснення атаки є можливість уникнути пильної уваги правоохоронних структур — огляду до і після здійснення теракту. Будьте уважні, перебуваючи в подібних місцях. Терористи діють миттєво, і як правило, без попереднього попередження.
Наостанок порекомендуємо до перегляду виступ Станіслава Грещишина з [email protected] 2019. Його промова починається історією про те, як він опинився в епіцентрі теракту в аеропорті Ататюрк у 2016-ому році. 

About the author

Oleksandra Hert Авторка TEDxKyiv. Проходила стажування в Foreign Policy, BMEIA, Реанімаційному Пакеті Реформ, Transparency International Ukraine. Магістр публічної політики Центральноєвропейського університету. Працює в PR та комунікаціях.

Similar news