
Історія С’ю Кліболд — мами 17-річного стрільця зі школи "Колумбайн"
Востаннє С’ю Кліболд почула голос сина, коли він йшов до школи і сказав лише коротке "Бувай". Саме цього дня в школі "Колумбайн" її син Ділан Кліболд та його друг Ерік Харріс вбили 12 школярів і вчителя, а також поранили понад 20 людей, після чого покінчили життя самогубством. Це сталося 20 квітня 1999 року.
Як це — бути матір’ю людини, яка вбила інших
Після цієї трагедії люди постійно запитували С’ю: "Як ти могла не знати? Що ж ти за матір?" Сама С’ю визнає, що навіть десятки років потому продовжує ставити собі ці ж самі питання.
Мені знадобилися роки, щоб прийняти дії свого сина. Жорстока поведінка, яка визначила кінець його життя, показала, що він був зовсім не тою людиною, яку я знала.
(Джерело: iknigi.net)
Багато років після трагедії я поринала в спогади, намагалась з'ясувати, де ж саме я припустилася помилки. Але легких відповідей і точного пояснення не було. Усе, що я можу натомість — лише поділитися своїми припущеннями; тим, що мені вдалося з'ясувати”.
Мати Ділана, розповідає історію свого життя після теракту в школі “Колумбайн”
С’ю називає трагедію 1999 року хвилею, яка накрила місцеве життя. Суспільству знадобилося чимало часу, щоб повністю усвідомити те, що трапилося.
При спілкуванні з людьми, які не знали С’ю до стрілянини в "Колумбайні", перед нею постають три складні теми.
Тема перша — прощення
Тема друга – співчуття
Та я також прошу про розуміння і навіть про співчуття, коли говорю про смерть сина як про самогубство.
За два роки до смерті Ділан написав, що різав себе. Він був в агонії і вже тоді мав думки про самогубство. Про це С’ю дізналася лише після трагедії в "Колумбайні".
С’ю перечитала чимало спеціальної літератури, спілкувалася із фахівцями, і зрештою дійшла висновку, що причетність Ділана до стрілянини була спричинена НЕ бажанням вбивати, а бажанням померти самому.
Тема третя – психічне здоров’я
Проте ті, хто покінчив життя самогубством, приблизно в 75-90% випадків, мали певне психологічне захворювання.
Людям з постійним відчуттям страху, злості чи відчаю рідко надають потрібне лікування аби принаймні підтримку. Зазвичай на них зважають лише коли помічають неадекватну поведінку.
Навіщо Ділан Кліболд скоїв теракт?
Мати Ділана хотіла зрозуміти, що відбувалося в голові її сина перед смертю. Вона шукала відповідь в інших людей, чиї близькі також скоїли самогубство, або пережили власну суїцидальну кризу чи спробу самогубства.
Вона розповіла, що в молодості, коли була матір'ю-одиначкою з трьома маленькими дітьми, вона поринула у сильну депресією та одного дня спланувала самогубство. Колега переконувала мене, що вона любила своїх дітей понад усе на світі, але через депресію була впевнена, що їм буде набагато краще без неї.
Як людина зважується на самогубство?
Зі слів своєї колеги та інших людей, що були за крок до самогубства, С’ю зрозуміла: ми не вирішуємо і не обираємо свідомо, покінчити життя самогубством чи ні.
Не зовсім самогубство
Смерть Ділана не була самогубством у чистому вигляді, бо разом із своїм життям він забрав 13 інших. Для матері Ділана було вкрай важливо зрозуміти, як думки про суїцид перетворилися на реальну стрілянину в школі.
На піку цього вкрай вразливого і крихкого періоду життя Ділан отримав доступ до зброї. Для 17-річного підлітка виявилося занадто легко купити її нелегально, без відома та згоди батьків.
Почуття провини, рак і панічні атаки
Крім нескінченного смутку С’ю Кліболд майже до смерті боялася зіткнутися з родичами когось з убитих Діланом людей.
Обидві атаки С’ю тривали декілька тижнів. Вони виникали будь-де: у супермаркеті, на роботі, навіть під час читання книги в ліжку.
Йшов час, С’ю проходила терапію, медикаментозне лікування та більше піклувалася про себе. Згодом життя почало повертатися до нормального, наскільки це можливо, ритму.
Хіба любов близьких не здатна запобігти самогубству?
За статистикою суїцид — друга після ДТП причина смерті людей віком від 10 до 34 років.
Ми не в змозі зрозуміти і проконтролювати все, що відчувають наші близькі. Хибна думка, що вони ніколи не нашкодять собі або кому-небудь, може відволікти від того, що лежить на поверхні. І коли стається найгірше – потрібно навчитися прощати самих себе за незнання, за непоставлене вчасно питання, за відсутність правильного лікування. Завжди потрібно припускати, що люди поруч можуть страждати — незалежно від того, що вони говорять та як поводяться.
Матеріал адаптовано та підготовлено на основі виступу С’ю Кліболд на TED.
Про автора
Маргарита Глебська — Авторка TEDxKyiv та студентка факультету «Реклама та брендінг» в університеті Сівітас в Варшаві. Організаторка онлайн-навчання в Школі бізнес-коучингу. Хобі: виготовлення свічок, йога.